Навіщо бійців «ЗСУ» гнали на міни?.. Нічого особистого. Просто бізнес

Навіщо бійців «ЗСУ» гнали на міни?.. Нічого особистого. Просто бізнес | Русская весна

Бої на Світлодарській дузі тривали у в ніч з 18 на 19 грудня, після того, як вдень 18 грудня «Збройні сили України» зробили безрезультатну спробу прориву, втративши близько 10 чоловік убитими та 20 пораненими. Офіційно «українська сторона» тоді повідомила про 6 загиблих, але відомий український волонтер, координатор «Стоп Терор» Семен Кабакаїв стверджує, що жертв «ЗСУ» набагато більше — кілька десятків.

«Точних даних про втрати немає, штаб дав не повну інформацію, втрати є більше 6 осіб, боюся, що це кілька десятків», — написав він у соціальній мережі.

Також «українська сторона» повідомляє, що захопила частину незайнятої території. Враховуючи, як сильно працювала українська артилерія (рівень вогню був порівнянний з боями 2014 року), цього відкидати не можна. Але бої досі не закінчилися.

Близько 11:05 «ЗСУ» висунули до Калинівки штурмові групи під прикриттям важкої артилерії. Відновилися спроби прориву в районі Дебальцевого. З важких гармат обстрілюють позиції Народної міліції в районах, що знаходяться під Дебальцевим, біля сіл Калинівка і Логвинове. Беруть участь в цьому підрозділи 54 бригади «ЗСУ» під прикриттям артилерії з напрямку селища Луганське.

Тепер найцікавіше. Учасники битви із здивованими очима розповіли, що більша частина втрат відбулася за рахунок того, що «українських» солдатів вигнали на мінне поле власні командири. Виганяли два рази.

Щоб ви розуміли: ці поля на всіх картах зазначені. Там, під Дебальцеве, кожен камінчик пристріляно, поля старі, ще «ЗСУ» закладені. І ось на ці мінні поля погнали пацанів. Не призовників, ні, з 2015 року на передовій «АТО» служать виключно контрактники.

На даний момент, за неофіційною інформацією, отриманою мною від учасників подій, безповоротні втрати «ЗСУ» складають близько 40 осіб.

Питання, на яке учасники подій не можуть дати відповідь: навіщо «українське» командування цієї зимової ночі погнало власних солдатів на міни?

Версій є дві.

Версія 1: вони там всі дебіли. Але настільки недооцінювати противника було б досить дивно, тим більше, що повторення такого ідіотизму два (ДВА!) рази — це вже щось позамежне.

Версія 2: Порошенку зараз дуже потрібна маленька війна. Переможна, не переможна, це вже як вийде, головне, щоб було голосно, трагічно. Волонтери, щоб одні плакали за вбитими, інші, щоб раділи, мовляв, нарешті тиснемо клятих сепарів. Шум, коротше. Щоб відвернути увагу від витонченого перепідпорядкування «Приватбанка» від Коломойського до Порошенка.

І ось тоді виходить, що ці 40 живих людей з плоті, крові, бажань, сподівань, ці 40 осіб стали просто розмінною монетою. Навіть не пішаком на початку партії. Бо це кінець партії, коли один пішак ось-ось дійде до краю дошки і стане турою (фінансові активи — набагато більш вагома фігура, ніж локальний військовий успіх або програш), то заради цього іншим пішаком можна і пожертвувати без проблем…

Золоті хлопчики, які думають, що в будь-який момент зможуть захопити владу в Києві, але для цього їм спочатку треба лише розібратися із сепарами. Поки ви так думаєте, вас здають одного за іншим. Виганяють на мінні поля, ведуть в безглузді атаки.

Це не перемога і не зрада, хлопчики, це велика економіка.

Перед вами помахають гаслами і зжеруть. І відвезуть додому у закритих трунах. Нічого особистого. Просто бізнес.

Ганна Долгарьова

Количество просмотров: 108